ШАНОВНІ БАТЬКИ ВАМ СЮДИ
Як допомагати дитині в приготуванні домашнього завдання
□ Посидьте
зі своєю дитиною на перших порах у виконання домашніх завдань, якщо це
необхідно. Від того, наскільки спокійними і впевненими будуть його перші кроки,
залежать його майбутні успіхи.
□ У Вашої дитини не сформована звичка робити уроки.
□ Формуйте у нього цю звичку спокійно, перетворіть ритуал початку виконання уроків в захоплюючу гру, нагадуйте про уроки без криків, будьте терплячими.
□ Оформіть робоче місце дитини, поставте красивий і зручний стіл, повісьте лампу, розклад уроків, цікаві вірші та побажання школяреві перед виконання уроків.
□ Вчіть виконувати уроки в цьому робочому куточку.
□ Поясніть дитині головне правило навчальної роботи-навчальні приналежності повинні завжди перебувати на своєму робочому місці. Постарайтеся привести в приклад своє робоче місце.
□ Постійно вимагайте від дитини приведення в порядок робочого місця після виконання уроків. Якщо йому важко це робити чи він втомився, допоможіть йому. Мине небагато часу, і він буде сам прибирати своє робоче місце.
□ Якщо дитина у Вашій присутності робить уроки, нехай сформулює вам, що він повинен зробити. Це заспокоює дитину, знімає тривожність. Деякі діти, наприклад, вважають, що вони завдання не так зрозуміли відчувають страх, ще не почавши це завдання виконувати.
□ Якщо дитина щось робить не так, не поспішайте його сварити. Те, що Вам здається простим і зрозумілим, для нього поки здається таємничим і важким.
□ Вчіть Вашої дитини не відволікатися під час виконання уроків; якщо дитина відволікається, спокійно нагадуйте йому про час, відведеному на виконанні уроків.□ Якщо дитина виконує письмове завдання, звертайте більше уваги на те, щоб він писав без чисто, без помарок, з дотриманням полів.
□ Не змушуйте свою дитину багато разів переписувати домашнє завдання. Це підірве Ваш авторитет і його інтерес до школи й навчання.
□ Намагайтеся якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно т звертатися до Вас тільки в разі необхідності.
□ Кожен раз, коли Вам хочеться насварити дитину за погану оцінку або неакуратно зроблене завдання, пригадайте себе в його віці, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче Ваша дитина через багато-багато років згадати Вас і Ваші батьківські уроки.
□ Навчіть його виконувати будь-яку справу, в тому числі і домашні завдання, із задоволенням, без злоби і роздратування. Це збереже його і Ваше здоров'я.
□ Зрештою, радійте тому, що у Вас є таке щастя - з кимось робити уроки, комусь допомагати дорослішати!
□ У Вашої дитини не сформована звичка робити уроки.
□ Формуйте у нього цю звичку спокійно, перетворіть ритуал початку виконання уроків в захоплюючу гру, нагадуйте про уроки без криків, будьте терплячими.
□ Оформіть робоче місце дитини, поставте красивий і зручний стіл, повісьте лампу, розклад уроків, цікаві вірші та побажання школяреві перед виконання уроків.
□ Вчіть виконувати уроки в цьому робочому куточку.
□ Поясніть дитині головне правило навчальної роботи-навчальні приналежності повинні завжди перебувати на своєму робочому місці. Постарайтеся привести в приклад своє робоче місце.
□ Постійно вимагайте від дитини приведення в порядок робочого місця після виконання уроків. Якщо йому важко це робити чи він втомився, допоможіть йому. Мине небагато часу, і він буде сам прибирати своє робоче місце.
□ Якщо дитина у Вашій присутності робить уроки, нехай сформулює вам, що він повинен зробити. Це заспокоює дитину, знімає тривожність. Деякі діти, наприклад, вважають, що вони завдання не так зрозуміли відчувають страх, ще не почавши це завдання виконувати.
□ Якщо дитина щось робить не так, не поспішайте його сварити. Те, що Вам здається простим і зрозумілим, для нього поки здається таємничим і важким.
□ Вчіть Вашої дитини не відволікатися під час виконання уроків; якщо дитина відволікається, спокійно нагадуйте йому про час, відведеному на виконанні уроків.□ Якщо дитина виконує письмове завдання, звертайте більше уваги на те, щоб він писав без чисто, без помарок, з дотриманням полів.
□ Не змушуйте свою дитину багато разів переписувати домашнє завдання. Це підірве Ваш авторитет і його інтерес до школи й навчання.
□ Намагайтеся якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно т звертатися до Вас тільки в разі необхідності.
□ Кожен раз, коли Вам хочеться насварити дитину за погану оцінку або неакуратно зроблене завдання, пригадайте себе в його віці, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче Ваша дитина через багато-багато років згадати Вас і Ваші батьківські уроки.
□ Навчіть його виконувати будь-яку справу, в тому числі і домашні завдання, із задоволенням, без злоби і роздратування. Це збереже його і Ваше здоров'я.
□ Зрештою, радійте тому, що у Вас є таке щастя - з кимось робити уроки, комусь допомагати дорослішати!
Рекомендації психолога батькам учнів молодших класів
1.Велику
увагу приділяти розвитку моторики, спритних дій. Залучати дитину до занять
малюванням , ліпленням, плетивом, орігамі тощо. Тривале сидіння дитини за
партою в школі треба компенсувати фізичними вправами, іграми на свіжому
повітрі. Потрібно пам’ятати, що перевантаження розумовими заняттями часто
пов’язане з недостатньою фізичною діяльністю.
2.Подбати
про правильну постановку руки при малюванні та письмі.
3.Розмовляти
з дитиною турботливим, підбадьорливим тоном, слухати її уважно, не перебиваючи.
4.Заохочувати цікавість, допитливість і
фантазії вашої дитини. Щодня читати дитині і обговорювати з нею прочитане.
5.Заохочувати
дитину ставити запитання, міркувати.
6.Не
робити з дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім’ї, зі
своїми правами і обов’язками. Намагатися, щоб дитина разом з вами щось робила
по дому. Робити щось спільно, всією сім’єю.
7.Бути прикладом для дитини: нехай вона
бачить, яке задоволення ви отримуєте від читання газет, книг, від трудової
діяльності, від спілкування з людьми.
Як зацікавити дитину навчанням:
Нехай завдання здається для дитини
здійснюваним – визначте ціль (що потрібно зробити), розділіть завдання на
маленькі частини.
Спробуйте показати дитині прикладний характер
завдання, поясніть як в житті знадобляться його нові знання і уміння, приводячи
при цьому конкретні життєві ситуації.
Рекомендації психолога батькам учнів з підвищеним
рівнем тривожності
1.Дотримуйтеся
позитивної моделі виховання: емоційне тепле ставлення батьків, постійна щира
увага до потреб та інтересів дитини, не ігноруйте почуттів дитини.
2.Не
акцентуйте уваги на невдачах.
3.Давайте
право на помилку.
4.Не
порівнюйте дитину з оточенням, лише із самою собою, з власним результатом.
5.Оцінюйте
тільки дію, вчинок, а не всю особистість.
6.Не
соромте прилюдно, не принижуйте гідності, не вимагайте прилюдного каяття.
7.Не
ставте завищених вимог.
8.Намагайтесь знизити значущість ситуації
перевірки знань, відмовитися від порівняння себе з іншими і бажання бути
вищим.
9.Заздалегідь
готуйте дитину до життєвих змін і важливих подій.
10.Не
намагайтеся підвищити працездатність такої дитини, описуючи майбутні труднощі в
чорних фарбах. Наприклад, підкреслюючи, яка серйозна контрольна на неї чекає.
11.Допомогти
дитині подолати почуття тривоги можна за допомогою обіймів, поцілунків,
погладжування по голові, тобто тілесного контакту. Це важливо не тільки для
малюка, але і для школяра.
Фізичні покарання – чи є в них сенс?
Вчені з усього світу віднайшли докази того, що
фізичні покарання під час виховного процесу є абсолютно безглуздими. Через
фізичний вплив поведінка дітей тільки погіршується, а відносини між рідними
людьми псуються нанівець.
Згідно висновків, зроблених, завдяки новим дослідженням, фізичні покарання загальмовують емоційний розвиток та здатність дитини розумово розвиватися. Адже поведінка дитини моделюється відповідно до обставин та оточення. Тобто фізичні покарання ведуть до того, що згодом дитина починає вести себе неадекватно, і її поведінка стає ще гіршою, і це народжує нові теми для скандалів та сварок.
Натомість психологи радять використовувати методи, які не передбачають у вихованні застосування фізичного впливу. Наприклад, тимчасове позбавлення певних суспільних благ, як то перегляду телевізора, ігор за комп’ютером тощо. До таких висновків дійшли вчені університетів Макгіла і Торонто у Канаді. Стаття з результатами їх дослідів опублікована у журналі Social Development.
Як вважають вчені, регулярні тілесні покарання, що застосовуються до дитини, виховують у ній непокору, лють і ведуть до більш грубих порушень дисципліни. Звісно певний проміжок часу дитина, яка отримала фізичне покарання, і буде виконувати настанови батьків, щоб не отримати нову порцію стусанів, проте з часом агресія накопичується і передбачити наслідки її концентрованого прояву доволі складно. Більше того, незрозумілість причин отримання стусанів, не призведе до потрібних наслідків тому що дитина не зрозуміє причину виникнення проблеми.
Для виявлення проблематики вчені відправилися до Західної Африки, оскільки в Північній Америці тілесні покарання вже давно заборонені. Вони віднайшли дві приватні африканські школи, в одній з яких у правилах було закріплено можливість застосування фізичних покарань за порушення дитиною розпорядку (наприклад покаранням піддавалися забування речей на парті або прогулювання занять), проте в іншій фізичний вплив не застосовувався, а покаранням було попередження або ізоляція при грубих порушеннях.
Усі діти були рівними і походили з одного соціального середовища. Їх батьки дотримувалися системи фізичних покарань. Проте виявилося, що учні тієї школи де дітей не били були більш дисципліновані і виховані, в них відмічався більш високий рівень інтелектуального розвитку.
Згідно висновків, зроблених, завдяки новим дослідженням, фізичні покарання загальмовують емоційний розвиток та здатність дитини розумово розвиватися. Адже поведінка дитини моделюється відповідно до обставин та оточення. Тобто фізичні покарання ведуть до того, що згодом дитина починає вести себе неадекватно, і її поведінка стає ще гіршою, і це народжує нові теми для скандалів та сварок.
Натомість психологи радять використовувати методи, які не передбачають у вихованні застосування фізичного впливу. Наприклад, тимчасове позбавлення певних суспільних благ, як то перегляду телевізора, ігор за комп’ютером тощо. До таких висновків дійшли вчені університетів Макгіла і Торонто у Канаді. Стаття з результатами їх дослідів опублікована у журналі Social Development.
Як вважають вчені, регулярні тілесні покарання, що застосовуються до дитини, виховують у ній непокору, лють і ведуть до більш грубих порушень дисципліни. Звісно певний проміжок часу дитина, яка отримала фізичне покарання, і буде виконувати настанови батьків, щоб не отримати нову порцію стусанів, проте з часом агресія накопичується і передбачити наслідки її концентрованого прояву доволі складно. Більше того, незрозумілість причин отримання стусанів, не призведе до потрібних наслідків тому що дитина не зрозуміє причину виникнення проблеми.
Для виявлення проблематики вчені відправилися до Західної Африки, оскільки в Північній Америці тілесні покарання вже давно заборонені. Вони віднайшли дві приватні африканські школи, в одній з яких у правилах було закріплено можливість застосування фізичних покарань за порушення дитиною розпорядку (наприклад покаранням піддавалися забування речей на парті або прогулювання занять), проте в іншій фізичний вплив не застосовувався, а покаранням було попередження або ізоляція при грубих порушеннях.
Усі діти були рівними і походили з одного соціального середовища. Їх батьки дотримувалися системи фізичних покарань. Проте виявилося, що учні тієї школи де дітей не били були більш дисципліновані і виховані, в них відмічався більш високий рівень інтелектуального розвитку.
Джерело: cikave.org.ua
Тест «Як визначити здібності дитини»
1. Ваша дитина навчилась читати до 6 років:
-
Самостійно – 7 очок
- За
допомогою батьків – 5 очок
2.
Читає багато і швидко - 2 очки
3. Цікавиться словниками або енциклопедією - 2
очки
4. Легко навчився читати, але при читанні
відчуває утруднення – 1 очко.
5. Друзі його звичайно старше на 2-3 роки - 2
очки.
6. Розмовляє з дорослими як рівний - 7 очок.
7. Задає мудрі (оригінальні ) запитання - 2
очки.
8. Має свої відповіді на несподівані для нього
запитання – 1 очко.
9. Іноді розсіяний, але завжди здатний зробити
цікаві узагальнення – 2 очки.
10. Дає свою оцінку подіям і вчинкам людей – 1
очко.
11. Не любить занять, що не потребують великих
зусиль – 1 очко.
12. Реагує на кривду, навіть якщо вона не
стосується його самого – 2 очки.
13. Має почуття гумору – 2 очки.
14. Має багатий словниковий запас – 2 очки.
15. Любить складні ігри – 2 очки.
16. Висока допитливість, потяг до знань – 1
очко.
17. Любить приймати самостійні рішення – 2
очки.
18. Його цікавлять початки Всесвітом, людина –
2 очки.
19. Вчиться легко, без особливих зусиль – 2
очки.
20. Має розвинуте почуття краси – 2 очки.
Сумуйте отримані очки
- 10-13 очок - дитина має певні здібності.
- 14 і більше очок – дитина має виняткові
здібності, постарайтесь їх розвинути.
